Категорія програми
За сферою застосування програмне забезпечення зазвичай поділяється на системне програмне забезпечення, прикладне програмне забезпечення та проміжне програмне забезпечення.
Системне програмне забезпечення
Системне програмне забезпечення забезпечує найпростіші функції для використання комп’ютера, і його можна розділити на операційну систему та допоміжне програмне забезпечення, серед яких операційна система є основним програмним забезпеченням.
Системне програмне забезпечення відповідає за керування різними незалежними частинами апаратного забезпечення комп’ютерної системи, щоб вони могли працювати в гармонії. Системне програмне забезпечення дозволяє користувачам комп’ютера та іншому програмному забезпеченню обробляти комп’ютер як єдине ціле, незалежно від того, як працює кожна частина основного апаратного забезпечення.
1. Операційна система — це програма, яка керує апаратними та програмними ресурсами комп’ютера, а також є ядром і наріжним каменем комп’ютерної системи. Операційна система відповідає за основні завдання, такі як керування та налаштування пам’яті, визначення пріоритетів пропозиції та попиту на системні ресурси, керування пристроями введення та виведення, керування мережею та керування файловою системою. Операційна система також надає користувачам інтерфейс для взаємодії з системою.
2. Допоміжне програмне забезпечення — це програмне забезпечення, яке підтримує розробку та підтримку різного програмного забезпечення, також відоме як середовище розробки програмного забезпечення (SDE). В основному він включає базу даних середовища, різноманітне програмне забезпечення для інтерфейсу та набори інструментів. Добре відомі середовища розробки програмного забезпечення включають IBM Web Sphere, Microsoft і так далі.
Він містить набір базових інструментів (таких як компілятори, керування базами даних, форматування пам’яті, керування файловою системою, автентифікація користувачів, керування драйверами, підключення до мережі тощо).
Прикладне програмне забезпечення
Системне програмне забезпечення не є специфічним для певної області застосування, але прикладне програмне забезпечення, навпаки, різні програми забезпечують різні функції залежно від користувача та домену, що обслуговується.
Прикладне програмне забезпечення – це програмне забезпечення, розроблене для певної мети. Це може бути певна програма, наприклад, браузер зображень. Це також може бути набір програм, які тісно пов’язані одна з одною та можуть працювати разом, наприклад програмне забезпечення Microsoft Office. Це також може бути велика програмна система, що складається з багатьох незалежних програм, наприклад, система керування базами даних.
Сьогодні смартфони стали надзвичайно популярними, а прикладне програмне забезпечення, що працює на мобільних телефонах, називають програмним забезпеченням для мобільних телефонів. Так зване програмне забезпечення мобільного телефону - це програмне забезпечення, яке можна встановити на мобільний телефон, яке покращує недоліки та персоналізацію оригінальної системи. З розвитком технологій мобільні телефони мають дедалі більше функцій і стають дедалі потужнішими. Він не такий простий і жорсткий, як у минулому, але тепер його можна порівняти з кишеньковим комп’ютером. Програмне забезпечення для мобільного телефону таке ж, як і для комп’ютера, і, завантажуючи програмне забезпечення для мобільного телефону, ви також повинні враховувати систему, встановлену на придбаному вами мобільному телефоні, щоб вирішити, яке програмне забезпечення використовувати. Основні системи мобільних телефонів: Windows Phone, Symbian, iOS і Android.
Категорія авторизації
Різне програмне забезпечення зазвичай має відповідну ліцензію на програмне забезпечення, і користувач програмного забезпечення повинен погодитися з ліцензією на використовуване програмне забезпечення, перш ніж мати можливість легально використовувати програмне забезпечення. З іншого боку, умови ліцензії певного програмного забезпечення не повинні суперечити закону.
Залежно від методу ліцензування програмне забезпечення можна умовно розділити на кілька категорій:
Власне програмне забезпечення: цей тип ліцензії, як правило, не дозволяє користувачеві копіювати, вивчати, змінювати або поширювати програмне забезпечення за бажанням. Порушення таких повноважень часто тягне за собою серйозну юридичну відповідальність. Традиційні компанії-розробники програмного забезпечення для бізнесу використовують цей тип ліцензії, як-от програмне забезпечення Windows і Office від Microsoft. Вихідний код пропрієтарного програмного забезпечення часто розглядається як приватна власність компаній і ретельно охороняється.
Вільне програмне забезпечення: цей тип ліцензії є протилежністю пропрієтарного програмного забезпечення, що дає користувачеві право копіювати, вивчати, змінювати та поширювати програмне забезпечення, а також робити вихідний код доступним для вільного використання з лише незначними іншими обмеженнями. Прикладами такого програмного забезпечення є Linux, Firefox і OpenOffice.
Умовно-безкоштовна програма: пробні версії зазвичай можна отримати та використовувати безкоштовно, але вони обмежені у функціональності чи тривалості. Розробники закликають користувачів платити за повнофункціональну комерційну версію. Користувачі можуть безкоштовно отримувати копії умовно-безкоштовного програмного забезпечення з різних джерел і вільно поширювати його відповідно до дозволу автора умовно-безкоштовного програмного забезпечення.
Безкоштовне програмне забезпечення: вільно доступне та передруковане, але без вихідного коду та не може бути змінене.
Загальнодоступне програмне забезпечення: програмне забезпечення, від прав якого відмовився оригінальний автор, термін дії авторських прав якого закінчився або автор якого став недоступним для дослідження. Обмежень у використанні немає.